НА УП опубліковано огляд "Літературні підсумки 2010: букви та цифри"
З повним оглядом можна ознайомитися на сайті УП.
А я дозволю собі навести кілька цитат.
У 2010 році українським читачам пощастило тричі. Троє літераторів вищої ліги видали свої романи. Це "Музей покинутих секретів" Оксани Забужко, "Ворошиловград" Сергія Жадана та "Записки українського самашедшого" Ліни Костенко. Для повного комплекту бракувало хіба що Андруховича.
Драгоман року
Цю пальмову гілку можна віддати перекладачам і перекладам видавництва "Фоліо".
У 2010 році "Фоліо" запустило серію перекладів європейських романів "Карта світу". Але деякі з них змушують сумніватись в автентичності та якості.
Наведемо два найсвіжіших приклади сумнівних книжок.
Бестселером у всьому світі є детективна трилогія "Міленіум" шведського письменника Стіга Ларссона. "Фоліо" випустило її переклад зі скромною приміткою "переклад українською В.М.Верховня". З якої мови робили переклад - не зазначено.
В.М.Верховень ніколи раніше не був помічений у перекладах зі шведської. Перекладач роману "Витівки кепського дівчиська" нобелівського лауреата Варгаса Льоси так само невідомий у вузьких професійних колах. В.С.Бойко раніше ніколи нічого не перекладав із португальської.
Зате свіжий переклад роману Ерленда Лу "Тихі дні в Перемішках" виглядає цілком правдиво. Принаймні, постать перекладача вселяє довіру - Ірина Сабор уже багато років працює з норвезькою мовою. Неясно тільки, чому назву "Stielle dager i Mixing Part" переклали один-в-один із російським "Тихие дни в Перемешках"?
Реінкарнація року
У 2010 році живий класик Ліна Костенко повернулася до вдячної публіки. Навесні письменниця відзначила свій ювілей в Українському домі.
Ліна Костенко вже дуже давно не публікувала нових текстів. Вихід її роману "Записки українського самашедшего" - справді подія.
Перший прозовий текст Ліни Костенко має всі шанси стати бестселером-2011.
Попри тривале не-писання Ліни Костенко, її роман дуже сучасний. Щоб сходу уявити собі його стиль, достатньо згадати, як виглядає пазл. Можна говорити про осучаснене та мінімалістичне використання техніки "потік свідомості". Щось такого штибу вже було в монологах Артура Пепи в романі "Дванадцять обручів" Юрія Андруховича.